Інна Пащенко:
Я навчаюсь на магістра з екології в Інституті біомедичних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Конструктивна екологія та пермакультура». Навчання триває більше року, і жодного разу я не пошкодувала про те, що вступила саме до цього вищого навчального закладу. А у мене є з чим порівнювати, бо до цього я отримувала вишу освіту у двох гідних вищих навчальних закладах України та викладала ще у трьох. Наразі маю таке відчуття, що по насиченості знаннями, подіями, дослідженнями та за темпами розширення зв’язків із реальними науковцями та практиками у напрямку моїх інтересів, я проживаю рік за п’ять.


Сама будівля університету, оснащеність навчальних аудиторій, забезпечення підручниками та методичними матеріалами, організація навчання та харчування студентів викликають вдячність та гордість. Але найголовніша цінність – наші викладачі. Вони найкращі! Мають високі наукові ступені, прекрасно знають та вміють передати теоретичні знання, проводять разом із студентами такі що відповідають вимогам часу наукові дослідження, проживають і викладають у багатьох вишах в Україні та за кордоном, організовують для нас міжнародні наукові школи та створюють можливості для нашої співпраці з науковцями Америки, Європи тощо.


Разом із нашими викладачами ми готуємо у співпраці з технічними вишами інноваційні пропозиції для післявоєнного відродження економіки України, відвідуємо міжнародні заходи з цього приводу.


Ніколи не забуду красивих пізнавальних екскурсій та практичних занять у Національному Ботанічному саду ім. М.М. Гришка разом із викладачем, що має неоціненний практичний досвід, Марією Газнюк; інтерактивних практичних експериментальних занять по підбору полікультур для сівозмін із використанням останніх IT розробок разом із Павлом Ардановим; суперцікавих лекцій викладачів Валентини Мовчан, Романа Шевченка, Людмили Білявської та багатьох-багатьох інших.


Ну і звичайно, серцем та головним зарядом і двигуном Інституту біомедичних технологій є його директор, викладач від Бога, мій науковий керівник, кандидат біологічних наук, доцент Валентина Олексіївна Мовчан. За її ініціативою ми створили в цьому році пермакультурну спільноту Slow Food, розробили пермакультурний дизайн парку під Києвом під назвою “Добропарк”, і вже найближчим часом будемо починати його облагороджувати.


Ше особлива подяка за професійність, розуміння та співучасть людині, яка організовує наш навчальний процес, допомагає нам вирішити усі питання пов’язані з навчанням у цей нелегкий час війни в нашій країні, Наталії Миколаївні Сергійчук.


А ще я дуже вдячна долі за одногрупників, кожний з яких є особистістю та професіоналом. Усі ми різного віку та з різним життєвим досвідом, але цікаві один одному в плані спілкування та співпраці.


Навчатись тут цікаво, і кожний знайде та візьме тут стільки, скільки здатний та скільки захоче згідно своєї мотивації, своїх бажань та амбіцій. Всі необхідні умови тут є.


Я впевнена, що пермакультура в Україні буде розвиватись і процвітати, у тому числі і в стінах цього вищого навчального закладу. Закликаю усіх людей, які по справжньому люблять природу, у тому числі й людей, які хочуть і будуть дбати про наш сталий розвиток, вступати на дуже перспективну спеціальність «Конструктивна екологія та пермакультура», яка відкрита в Україні тільки у нашому університеті «Україна». Ми з радістю приймемо вас у нашу дружню пермакультурну родину України, яка впевнено розвивається, і просто приречена стати основою розвитку сільського господарства і в Україні і у світі.
Ірина Фоліс:
Маючи сертифікат пермакультурного дизайнера, вирішила поширити свої знання в цій галузі. І недаремно. Університет має достатньо цікавих викладачів та залучених спеціалістів у цій галузі. Він значно розширив коло однодумців. Власний проект, розроблений ще до вступу, під час навчання по його мірі зазнавав постійного корегування. В результаті, він змінився кардинально. Були корисними та цікавими і такі заходи як міжнародні конференції. В зв’язку з війною утворилася пауза у практичній реалізації, але навчання дало ще більше запалу та віри.
Петро Козак:
Зараз у пріоритеті військові спеціальності. Але вже тепер постає питання відбудови України. І цей процес має враховувати всі сучасні виклики від зміни клімату до енергетичної кризи та війни.
Як саме цей процес має відбуватись?
Треба щоб були люди, які розробляли проєкти та впроваджували їх у дію. Щоб це відбулось треба цих людей навчити цій справі та вести їх у реалізації проєктів. Саме цій місії я хочу і присвятити решту свого життя. В цьому мені сприяє все моє оточення, з яким я зараз інтенсивно взаємодію в галузі пермакультури і створення стійких екосистем. І як “квітка”, організаторський чинник у цьому процесі – є навчання на спеціальності 101 “Конструктивна екологія і пермакультура”.
Я дуже вдячний всім за ваш вклад у цій кардинально новій нелегкій та так потрібній всім справі порятунку України і миру на Землі.