Університет “Україна” візьме участь у міжнародному науковому проекті з імунології

Не так давно пресу сколихнула інформація про те, що Україна може втратити статус наукової держави у зв’язку з убожінням вітчизняної науки. Нині в Україні бюджетне фінансування науки не перевищує 0,3 відсотка від ВВП, тоді як, скажімо, у Євросоюзі це приблизно 2 відсотки від ВВП. З огляду на безперспективність галузі все більше науковців звертають погляди на Європу – йдеться, передусім, про еміграцію за кордон найбільш талановитих кадрів, що заганяє ситуацію у глухий кут. Чи не єдиним на сьогодні «рятівним колом» для української науки є закордонні гранти, які дозволяють інтегруватися у світові наукові процеси, залучити капітал до власне вітчизняних наукових розробок, розширити матеріально-технічну базу та освоїти нові технології нашим спеціалістам.

Саме таким шляхом пішов професор кафедри імунології Факультету біомедичних технологій Університету «Україна» Валентин Шичкін. Доктор біологічних наук, професор з імунології і алергології, людина надзвичайно компетентна у своїй справі, Валентин Петрович доклав максимум зусиль, щоб Україна як держава, а Університет «Україна» як один із провідних вітчизняних внз узяли участь у вагомому науковому проекті, результати якого стануть цінним надбанням для медичної галузі.

– Валентине Петровичу, розкажіть, як виникла ідея взяти участь у європейському гранті?

– Все почалося зі створення кафедри імунології на Факультеті біомедичних технологій Університету «Україна». Але відомо, що біомедичні та природничі науки, зокрема імунологія, вимагають дуже коштовної практичної бази для якісної підготовки студентів, що в наш час може дозволити собі далеко не кожний внз. У Радянському Союзі існувала розвинута і збалансована система надання теоретичних знань і практичних навичок студентам. На жаль, ця система майже повністю знищена, і нинішні випускники внз перетворилися в основному на теоретиків. А роботодавцям потрібні передусім готові спеціалісти-практики, адже вкладати власні додаткові ресурси в колишнього випускника, який після цього може підшукати собі більш пристойне працевлаштування, ніхто не хоче. Ось і виникає замкнуте коло. Тож, створюючи кафедру, ми поставили за мету комплексне вирішення цих питань, насамперед створення ґрунтовної наукової і практичної бази для підготовки майбутніх спеціалістів – імунологів, а саме магістрів, аспірантів, докторантів. Залучення іноземних коштів у вигляді наукового гранту і є базовою складовою забезпечення якісної практичної підготовки студентів. На жаль, розраховувати на вітчизняні гранти не доводиться. Та система грантів, яка існує в нашій країні останні три – п’ять років, є неефективною. По-перше, вони є дуже незначними, а по-друге, розподіляються за механізмами, які не відповідають критеріям конкурсної боротьби за гранти, хоча зовні і мають такий вигляд. Ці обставини і стали мотивом не витрачати час на безперспективну гру в науку, а спробувати проторувати шлях до Європи, де є серйозне ставлення до науки, виділяються відповідні кошти і діють прозорі правила конкурсної боротьби.

– Як вам усе-таки вдалося реалізувати задумане? Чи важко виграти європейський грант на науку?

– Мені довелося потратити близько року, щоб зрозуміти головні складові шляху до успішної участі в наукових програмах Євросоюзу. За цим стоїть величезна робота по вивченню нормативних документів Єврокомісії, авторизації Університету «Україна» в європейській базі даних як учасника наукового процесу, формуванню конкурентної наукової концепції та створенню міжнародного консорціуму для реалізації цієї ідеї. З оглядом на те, що українська сторона є ініціатором цього наукового проекту, ми маємо дуже впливові позиції у консорціумі та є координатором одного із ключових завдань проекту. В цілому до проекту залучені 7 країн: Україна, Туреччина, Хорватія, Іспанія, Чехія, Англія і США. Слід відмітити надзвичайно важливу роль координатора проекту. На ньому зав’язані всі процеси первинної підготовки проекту, його наступного погодження з Єврокомісією, підготовки угоди по консорціуму й управління ним. Координатор також є відповідальним за виконання проекту в цілому та відповідну реалізацію коштів, отриманих по гранту. На певному етапі роботи ми передали функції координатора Едінбургському університету (Англія). Це виявилося надзвичайно вдалим кроком для успішного завершення роботи по підготовці як самого проекту, так і супровідних документів, які необхідні для підписання контракту з Еврокомісією на виконання проекту. На сьогодні процес технічного погодження проекту ще триває, але ми сподіваємося на його успішне завершення в цьому році.

– А в чому полягає сам проект?

− Сфера інтересів консорціуму доволі широка, але вона торкається тимусу. Тимус або загрудинна залоза є центральним органом імунної системи людини поряд із кістковим мозком. Тимус є відповідальним за формування так званої Т-клітинної ланки набутого імунітету, який захищає організм від низки важких вірусних і бактеріальних інфекцій, а також є головним компонентом виявлення і своєчасного знищення в організмі потенційно злоякісних клітин на самих ранніх стадіях їх утворення. Крім того, тимус відповідає за формування імунологічної толерантності до власних тканин і клітин, тобто здатності не реагувати на власні тканини як на чужі, що, наприклад, відбувається при трансплантації донорських органів і тканин. Коли відбувається збій цього механізму, розвиваються різноманітні аутоімунні захворювання, у процесі яких імунна система руйнує власні тканини і клітини. Часто ці захворювання пов’язані з патологією тимуса, який є достатньо вивченим органом імунної системи. Тож ми поставили завдання впровадити на практиці ті теоретичні розробки, які вже існують у цій сфері та отримати нові теоретичні знання, які дозволять нам розробити та впровадити технологію зберігання стовбурових клітин тимусу в замороженому стані, їх накопичення у культурі, вирощування із цих клітин штучних тимусів з метою їх подальшої трансплантації пацієнтам, які страждають на важкі форми імунодефіцитів, або втратили цей важливий орган внаслідок хірургічних операцій, особливо у ранньому дитячому віці, коли функції імунної системи ще тільки формуються. Тут ще багато не розв’язаних питань, які стосуються як теоретичних, так і практичних аспектів проекту, але ми сподіваємось, що наукова команда, яка сформована у рамках консорціуму, успішно впорається з поставленими завданнями, і наслідком реалізації цього проекту буде отримання реальних шансів на повноцінне життя для багатьох людей. Саме в цьому і полягає головна функція біомедичної науки.

– А яку роль у цих дослідженнях можуть виконувати ваші студенти?

− Метою ініціації проекту було надати студентам кафедри імунології можливість безпосередньої участі у наукових дослідженнях і в цьому процесі формувати ті навички і компетенції, котрі сьогодні украй важливі на ринку успішного працевлаштування і кар’єрного росту. До практичних досліджень будуть залучатися студенти Університету «Україна», зокрема, магістри кафедри імунології. В рамках реалізації проекту плануємо відкривати на кафедрі також аспірантуру, згодом – докторантуру. Цей проект – тільки початок, якщо все піде вдало, а я в цьому впевнений, ми створимо на кафедрі необхідну технічну базу і будемо залучати найбільш талановитих студентів до активної наукової роботи ще в процесі навчання на бакалавраті. Сподіваюсь, вони отримають на кафедрі те, що назавжди зв’яже їх із імунологією і стане гарантією успішного життя.

Тала ПРУТКОВА, журналіст.