Університет «Україна» – співвиконавець наукової програми Євросоюзу «THYMISTEM»

«Я намагаюся навчити своїх студентів дивитися на життя крізь імунологію», – це філософія науковця та позиція викладача Валентина ШИЧКІНА, доктора біологічних наук, професора, директора Науково-дослідного центру імунології та біомедичних технологій Університету «Україна», який намагається донести її до кожного свого студента.

Валентин Петрович Шичкін є одним із яскравих представників сучасної біомедичної науки, зокрема, імунології, в Україні. Він також відомий і далеко за її межами. Завдяки активній позиції та діяльності професора В. Шичкіна в Університеті «Україна» створено Науково-дослідний центр (НДЦ), на базі якого студенти безпосередньо втілюють свої теоретичні знання та ідеї в науково-дослідну практику, формують світогляд майбутнього науковця.

Як відомо, в Україні на розвиток науки з державного бюджету надходять невеликі кошти. Це спонукає досвідчених професіоналів і талановиту молодь шукати кращої долі за кордоном. Але в той же час у світі створено достатньо різноманітних фондів, які готові надавати потужні міжнародні гранти на проведення наукових досліджень, на підтримку молодих учених. Хоча стати отримувачем такого гранту нелегко, але за умови цілеспрямованої та наполегливої праці це є цілком можливим. Якщо такий грант залучено в Україну – це найліпший спосіб утримати талановитих вчених та молодь у своїй країні.

Професор В. Шичкін пішов саме таким шляхом. Завдяки Валентину Петровичу Університет «Україна» у жовтні 2013 року став учасником амбітного міжнародного наукового проекту Європейського Союзу під короткою назвою «ТиміСтем». Це широко відкриває двері Університету «Україна» не тільки до інтеграції в Європейський та світовий науковий простір, а й дає змогу студентам кафедри імунології бути безпосередньо причетними до нього.

— Валентине Петровичу, як розвиваються біомедичні та природничі науки в Україні нині?

— Я не візьму на себе відповідальність говорити від імені всіх біомедичних та природничих наук. Але, думаю, вони розвиваються так, як і всі інші, що потребують високої кваліфікації, значного фінансування, належної матеріально-технічної бази. Вагомим чинником є також попит з боку суспільства, виразником якого є державні інституції та приватний бізнес. Тому, з огляду на стан справ із усім вищезазначеним, можна говорити скоріше про деградацію науки в Україні, ніж про її розвиток. Але це не значить, що все у нас погано, бо на руїнах завжди виростає щось нове. І це нове пов’язане з точковою інтеграцією окремих наукових колективів у вітчизняний бізнес та в міжнародну систему грантів. З цього боку я дуже оптимістично дивлюся на перспективи української науки. Бо, незважаючи на її систематичне руйнування за роки незалежності, у нас ще зберігся значний академічній потенціал старої школи і, найголовніше, почало з’являтися нове покоління, що прагне до знань. Як викладач вищого навчального закладу я безпосередньо відчуваю ці зміни на контингенті своїх студентів факультету біомедичних технологій. Мені дуже цікаво працювати з талановитою молоддю. І я сподіваюся, що наша молодь незабаром стане лідером у вітчизняній галузі природничих та біомедичних наук та достойним конкурентом на світовій арені.

— Якою є система грантів у нашій державі зараз?

— На це запитання мені важко відповісти, тому що з деякого часу я перестав брати участь у державній системі грантів. У цілому ця система є важкою для розуміння та доступності. Особливо, якщо ти працюєш у приватному/недержавному секторі, до якого, наприклад, належить Університет «Україна». У нашій системі грантів важливішими є особисті стосунки, а не зрозумілі та прозорі правила участі, які є однаковими для всіх учасників процесу. Тому я задовольняюсь Європейським грантом, який ми отримали у складі міжнародного консорціуму в жовтні 2013 року на проведення досліджень з імунобіології стовбурових клітин тимусу з перспективою їх застосування для реабілітації імунної системи в імунодефіцитних хворих. До речі, я був ініціатором підготовки цього науково-дослідного проекту і створення міжнародного консорціуму. Це стало запорукою особливої ролі Університету «Україна» в цьому консорціумі та проекті.

— Багато пішло сили та часу на участь у конкурсному відборі?

— Мені довелося витратити близько року, щоб зрозуміти головні складові шляху до успішної участі в наукових програмах Євросоюзу. За цим стоїть величезна робота із вивчення нормативних документів Єврокомісії, авторизації Університету «Україна» в європейській базі даних як учасника наукового процесу, формування конкурентної наукової концепції та створення міжнародного консорціуму для реалізації цієї ідеї. Ну і, звичайно, багаторічний досвід попередньої дослідницької роботи в галузі імунології та імунобіології стовбурових клітин. З огляду на те, що українська сторона є ініціатором цього наукового проекту, ми маємо дуже впливові позиції в консорціумі та є координатором одного із ключових завдань проекту. В цілому до проекту залучені 7 країн: Україна, Туреччина, Хорватія, Іспанія, Чехія, Велика Британія і США. Слід відмітити надзвичайно важливу роль координатора проекту. На ньому зав’язані всі процеси первинної підготовки проекту, його наступного погодження з Єврокомісією, підготовки угоди по консорціуму та поточного управління ним. Координатор є відповідальним за виконання проекту в цілому та відповідну реалізацію коштів, отриманих по гранту. На певному етапі роботи ми передали функції координатора Единбурзькому університету (Велика Британія). Це виявилося надзвичайно вдалим кроком для успішного завершення роботи з підготовки як самого проекту, так і інших документів, що були необхідні для підписання контракту з Європейською Комісією. Офіційнаназвапроекту «Development of stem cell-based therapy for thymic regeneration». Він також має коротку назву «ThymiStem» і зареєстрований у базі проектів Європейської Комісії за номером 602587.

— Ви були впевнені у тому, що виграєте Європейський грант?

— Як я вже зазначив, було докладено багато сил та часу для попереднього вивчення керівних документів Європейської Комісії, оцінки власних можливостей, проведення організаційних та пошукових заходів, підготовчої роботи. Тому, звичайно, позитивний результат був нами очікуваний, хоча мало хто на це сподівався у нашому університеті, та і взагалі з моїх колег в Україні, Росії та Білорусі, котрих я також спочатку намагався залучити до участі в консорціумі. Тому, можна сказати, результат перевершив усі сподівання.

— Яке «зелене» світло для розвитку науки в Університеті «Україна» дає Єврогрант?

— Це дозволило створити за рахунок коштів гранту практично з нуля Науково-дослідний центр імунології та біомедичних технологій, який є безпосереднім виконавцем зазначеного проекту. Конкурентний рівень заробітної плати в центрі дозволяє нам залучати до участі у проекті як досвідчених науковців, так і молодих спеціалістів із дуже гарною базовою освітою і знанням іноземних мов, що є надзвичайно важливим для нашого проекту. Це є практичним шляхом до імплементації нового закону про освіту в частині поєднання освітянської діяльності з науково-дослідницькою в Університеті «Україна». Особливо приємно, що Університет «Україна» є лідером в Україні на шляху реального перетворення на університет дослідницького типу. Це – перший і поки що єдиний грант повномасштабного дослідницького типу з Європейської Комісії, отриманий українською інституцією. Реалізуючи грант, наш творчий колектив набуває безцінного досвіду у сфері спільної міжнародної наукової діяльності як рівноправний партнер країн Євросоюзу і має амбітні плани на майбутнє. Практично, ми вже реалізували не тільки асоціацію з Євросоюзом, але й членство у ньому. Інакше кажучи, зовсім не обов’язково бути юридично членом Євросоюзу, щоб відчувати себе його частиною, якщо ти вмієш працювати за його правилами. Це повинно бути всередині кожного з нас.

Окремо я хотів би наголосити на потужній і принциповій підтримці моїх зусиль з боку президента Університету «Україна» Петра Михайловича Таланчука. Багато в чому завдяки його всебічній підтримці нам удається долати перешкоди, своєчасно вирішувати назрілі питання та впевнено рухатися вперед.

— Які нові можливості відкриваються перед студентами?

— Нині НДЦ імунології та біомедичних технологій володіє власною науково-дослідною базою, зокрема, до структури Центру входить лабораторія культури тканини і клітин, лабораторія молекулярної біології і сектор кріоконсервації. Найближчим часом ми плануємо також відкрити лабораторію імунології. Усі підрозділи Центру повністю оснащені сучасним обладнанням і мають кваліфікований науковий персонал. Матеріально-технічна база, що постійно розвивається та поліпшується, є необхідною умовою для підготовки кваліфікованих фахівців у галузі імунології та суміжних біомедичних спеціальностей у рамках магістерських та докторських програм кафедри. Уже зараз ми активно залучаємо студентів молодших курсів до участі в дослідженнях за грантом, що, сподіваюся, допоможе їм більш свідомо визначити свій подальший шлях.

Головне, чого б ми хотіли – не витрачати час на всілякі перешкоди та дрібниці, які виникають зовсім неочікувано та невідомо звідки. Бо ми справді робимо дуже серйозну та потрібну Україні справу.

Олена МАЧУЛЬСЬКА, студентський Медіа-центр Університету «Україна»

Джерело: http://vnz.org.ua/novyny/podiyi/6863-v-universyteti-ukrayina-rozrobljaetsja-naukova-programa-evrosojuzu-thymistem