«Нема у світі кращої землі!»

Так ще у 712 році написав у вірші «Кодзікі» Ямато Такеруно Мікото. В цих словах любов до рідної землі, яку японці не просто люблять, а боготворять.

Для сучасного пересічного українця Японія – це, насамперед, країна високих технологій: електроніка, комп’ютерна техніка, автомобілі, телевізори, відео- та фотоапаратура, які активно і владно вторгаються у сферу повсякденного побуту. До цього слід додати особливо екзотичні види східних єдиноборств. Дехто, можливо, згадає про Хіросіму та Нагасакі.

Вже не один десяток літ сотні експертів обговорюють японське диво. Йдеться про потужний ривок в економіці. І це в країні, що зазнала нищівної поразки у Другій світовій війні, зруйнованій, сплюндрованій, приниженій, із мільйонними людськими втратами. Та швидко відновили економіку, підняли її на дуже високий рівень, увійшли до першої трійки країн, а в деяких галузях стали лідером.

Багато що дивує зарубіжних гостей у побуті й культурі Японії. До неї придивляються, вивчають на різних рівнях. Чимало книг написано і, віримо, буде написано науковцями, письменниками, всіма, хто залюблений у цю цікаву й неповторну країну.

Цього, звичайно, дуже мало, щоб краще зрозуміти японців і їхню картину світу, їхню винятковість та особливість.

Студентам нашого університету в цьому дуже допомогла нещодавня зустріч із відомим вітчизняним японознавцем Андрієм Накорчевським. Тема його цікавої лекції – природознавча. Адже екології в цій країні приділяють постійну й неослабну увагу. Це одна із давніх традицій.

Японія належить до невеликих за розміром країн, оскільки займає всього 377 855 км2 (0,3% земної суші). Розташована вона у крайній східній частині азіатського континенту. Терен Японії відзначається тим, що становить собою довгий вузький ланцюжок приблизно із семи тисяч (7 000!) островів. Країну омивають води Тихого океану, а також Японського, Охотського, Східнокитайського та Внутрішнього морів.

Серед особливостей Японії назвемо й те, що майже 80% її території займають гори, більшість яких покрита лісами.

Здавалось би, радій тому, що є. Але не такими були, є і, сподіваємося, будуть завжди японці. Один із їх чудових витворів – японські сади. Це – витонченість та досконалість, у них душа зливається із природою.

Японський сад – це світ, відтворений у мініатюрі: штучні пагорби й окремі камені символізують гори, ставки особливої форми. Кожна деталь саду – частина єдиної композиції, сенс якої не можна одразу осягнути. Про сади складають вірші, пісні та легенди. Тут місце для медитації, яку вважають втіленням божественних сил.

Лектор підкреслював свою розповідь світлинами, посиланнями на думку багатьох дослідників неповторного японського дива. Зазначалось зокрема, що віра у прогрес і передові технології ніяк не суперечить прагненню людей жити у злагоді із природою. Одна із причин того – загальне дотримання релігійних традицій та цінностей у повсякденному житті. Прихильники однієї з основних японських релігій – синтоїзму – поряд із предками шанують божества природи, втілені в горах, річках, деревах. Канони другої чільної релігії – дзен-буддизму – впливають на чимало прикладних видів мистецтва, а також на чайну церемонію і садівництво.

Найвідоміші японські сади були створені в епоху Хейан – з VII до XII століття. У ті часи придворна культура набула свого найвищого розвитку. Саме в епоху Хейан був написаний трактат – основна праця про облаштування садів, яка і сьогодні не втратила своєї актуальності. Не можуть не привернути уваги мініатюрні сади (цубоніви) площею 3 м2 . Вони облаштувалися гарно, із дотриманням усіх складових такого штучного дива.

А щодо найвідоміших японських садів, то у них є автори. Їх зараз називають ландшафтними архітекторами. Ось ці видатні японці: Сегіморі Мірей, Ісаму Ногуті, Ягамата Арітомо (до речі, перший міністр оборони країни), Огава Дзіхей, Кінсаку Накане…Їх уже немає, а їхні сади – музеї, святилища – зачаровують, та й будуть зачаровувати не тільки співвітчизників, а й усе людство. Бо японські сади – це витонченість, досконалість. І в цьому могли переконатись присутні на лекції відомого вченого, письменника.

Відвідування знаменитих садів – обов’язковий пункт програми для всіх іноземних туристів. І мандрівники тільки раді цьому. Адже сувора естетика японських садів зачаровує гостей із Заходу. Тільки на острові Кіото сотні садів, які мають вигляд сухих пейзажів, неповторних чудес із каменів. Серед них – райський сад Бедо, створений майже тисячу років тому, тоді, коли люди вірили у близький кінець світу. Інша пам’ятка Кіото – самурайський сад Сісен-до. Покритий піском, ретельно розчесаний граблями, він є майданчиком для роздумів. Є чайні сади і сади дзен, які можна лише споглядати і ні в якому разі не входити. Сади Реандзі та Кінкакудзі – одні з найпопулярніших у фотографів усього світу.

Останній із них, утративши первісний вигляд, повністю заріс мохом і настільки став унікальним, що увійшов до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Японські сади – рукотворне диво Японії. Вони викликають почуття спокою, тиші, простоти, природності. Поступово і в Україні на окремих дачних ділянках з’являються витончені сади каменів, куди можна приходити, щоб заспокоїтися, зняти стрес, поміркувати.

Довідка.

Андрій Накорчевський: релігієзнавець, ландшафтний архітектор, письменник, перекладач, мандрівник, фотограф. Автор книг: «Енциклопедія Сінто», «Японський буддизм», «Японські сади», «Самурайські пісні». Куратор та організатор численних художніх виставок українських митців в Японії та японських митців в Україні. Володар другого дану з іайдо школи Рюсін Дзіген-рю.

Японські сади – це велика картина, написана камінням, деревами, травами та водою. В основі японського саду – гармонійне поєднання принципів інь і янь, тіні й світла, спокою та динамізму.

Нещодавно А. Корчевський прочитав у нашому університеті другу лекцію циклу «Японські сади та мистецтво їх творення».

 

Власна інформація

Газета «Університет «Україна» №1-2 (177-178), 2017